Сергій Фрецюк

       Народився 1 грудня 1966 в с . Червоне.

        У 1984 р. закінчив 10 класів Каришківської СШ.

        У 1985 р. закінчив Вінницьке ПТУ №19.

         У 1985 р. призвався до збройних сил СРСР. Проходив службу в ГСВГ у м. Цербст. Там написав першого свого вірша.

       У 1991 р. закінчив Київський державний інститут культури ім. О.Є. Корнійчука.

       Працював директором Піщанського РБК.

       З 1993 р. працює бібліотекарем Червонівської  сільської бібліотеки.

       У 2005 році побачила світ збірка "Поезія, що задзвеніла в тиші..." (Поетичні твори бібліотекарів Вінниччини).  Тут є ряд його віршів.

       2010 рік- збірка "Ранок"

           Адміністратор інтернет-сторінки «Червоне: сайт громади»-

             http://1ua.com.ua/c33718 та «Червонівська сільська бібліотека»-

             http://chervonivskalib.ucoz.ru/.

             http://chervonivskalib.blogspot.com.

    Д О Д О М У

Я повертаяся додому

І бачу, наче у ві сні,

Мій рідний край, біленьку хату,

Де ніжні квіти на вікні.

А на дворі тріщать морози,

А на дворі стоїть зима.

Я йду додому по дорозі

До материнського тепла.

Мені всміхаються віконця

Біленьких хат, повитих сном.

Тут народивсь я у схід сонця,

Зустрів і першу тут любов.

Моє дитинство, мов лелека,

Полинуло за небокрай.

Знов повертаюсь я здалеку

У цей привітний милий край.

 

           К О Х А Ю

Посміхаюсь, а серце плаче,

Вже за річкою сходить зоря,

Я кохаю тебе, а це значить-

Я бажаю тобі добра.

Все це значить, моя ти пташко,

Що без тебе на світі важко,

Й не потрібні мої тривоги,

Й не потрібні твої печалі,

Лиш хотілось щоби в світанок

Йшли в чужі ми, незвіданні далі.

Ось і юність вже пролетіла,

Нам багато забуть пора.

Я кохаю тебе- означає:

Я бажаю тобі добра!                                        

                                                                                       

 

 

            Р А Н ОК

Ось лежать, немов смарагди,

На траві роси краплинки,

Виглядають із-за хмари

Ніжні сонця намистинки,

Посміхається колосся,

Зустрічає теплий ранок,

Літо кидає в покоси

Трави запашні в серпанок.

Кукурудза і калина

Всі стоять в блакитних росах,

Посміхається долина,

Верби миють ноги босі.

Полуниці, мов намисто,

Біля лісу сяють красно,

Насипає їх в коляску

Немовляті літо рясно.

Я стою біля берізок,

Вдалину біжить машина. 

Хоче цілих дві валізки

Назбирать грибів дівчина...

 

                                              

                                                         

 

 

         Л І Р И Ч Н Е

 

Залишились удвох ми з тобою, 

Дощик пише щось на вікні.
Знов замріялися обоє,

Хочем бути удвох ми, одні.

Мрієм бути в чарівній казці,

Щоб кругом розцвітали гаї,

Поцілую тебе, моя пташко,

У замріяні очі твої.

Зацілую тебе я ніжно, 

Обігрію теплом душі.

Як і всі я, напевне, грішний,

І про це я пишу вірші.

Я наллю в кришталеві чари

Це пахуче червоне вино.

Позабудимо всі ми чвари,

Й те, що було давним- давно.

Хай завжди буде в світі кохання!

Хай співають в гаю солов'ї.

І не спатиму, знаю, до рання-

Буду пестить вуста твої.