Синій, зелений, блакитний, червоний…Саме ці кольори веселки прикрашають велику дерев’яну споруду, що знаходиться в центрі с. Червоного- церкву.

    Давню історію має вона.Ще М.Грушевський в книзі «Барське староство» писав: «Приходская Свято- Покровская церковь построена в 1728 году- деревянная, на каменном фундаменте, трехкупольная с отдельной колокольней. Иконостас- четырехярусный. Церковной земли: усадьба 2 десятины, 202 сажни, кустарники- 43 десятины 332 сажни. Всего 45 десятин 235 сажней.

    Прочие постройки сооружены в 1888- 1892 годах. Церковно- приходская школа существует с 1863 года. И с того времени и по настоящее в собственном, не совсем удобном здании…»

    Дійсно, раніше Червонівська церква була трьох купольною, з окремою дзвіницею і чотирьохярусним позолоченим іконостасом. Дзвінниця нараховувала чотири дзвони. Вінчали її два великих хрести- позолочений і срібний. Одним словом, був храм дійсно окрасою села, приходили сюди і старі і малі, по- святковому вдягнуті, врочисті.

     Та у 1936 році, у розпал розгулу войовничого атеїзму, церкву, як небажаний елемент у стрімкому поступі до «світлого майбутнього», вирішили розібрати. Знайшлися і охочі до цього. Володимир Мацькевич виліз на купол, обв’язав хреста мотузками, а комсомольці Стах Навроцький та його брати знімали. Хрест під дружнім натиском упав, проламавши бляху, якою була вкрита церква. Купол розібрали і з цього матеріалу Кирило Присяжнюк будував сільську лазню. Таке от блюзнірство. Дзвони, позолочені хрести віддали в Копайгород.

     «Безслідно» зникли образи, фрески, іконостас. Довгий час у церкві зберігалося зерно, вона служила за склад. Згодом тут розмістили клуб, завідуючим якого був Дмитро Райчук.

     У 1942 році, перед румунською окупацією, церкву почали відновлювати. Приїхали майстри- реставратори зі Жмеринки, розпочались відновлювальні роботи. Нарешті було видобуто зі схованок старовинні хоругви, срібного хреста, образи, які селяни переховували в чорні часи по своїх оселях. Хреста на купол викували ковалі Микола Ліщенко та брати Віцько та Антін Кримські. Він же (М.О.Ліщенко) виносив хреста на купол і закріплював його там. Отець Кость Буняк освятив і відкрив оновлений храм.

     Біля церкви росли великі красуні- ялини, що їх посадив Федір Присяжнюк. Він був досить грамотною на той час людиною, закінчив духовну семінарію, служив дяком а також працював учителем до останніх років життя, тобто до 1949 року. Збереглася перша коругва, яку намалював Федір Степанович олійними фарбами.

     У 2010 році отець Сергій Іванович Смей посадив молоді яблуневі деревця.

   У 2012 році було зроблено зовнішній ремонт будівлі.

     …Кожного свята багато жителів Червоного та інших навколишніх сіл ідуть до церкви. Ідуть, щоби заповнити святою вірою ту пустоту в душах, що з’явилася в роки тоталітарного режиму, ідуть, щоби звірити зі всевишнім свої надії і прагнення. Бо тільки віра додає сили, бо лише вона є незгасним світлом у нашому розбурханому і непевному житті.

            Книги: Китлинский Священники Подолья 1872 - Страница 8  Левандовский Игнатий священник с. Грабовцы, 4-ый Благочинный округ, Могилевский уезд