П`ятниця, 29.03.2024, 10:44
Вітаю Вас Гість | RSS

Червонівська сільська бібліотека

Стежинами рідного села...

Стежинами рідного села...
  

                Наскільки відомо з архівних джерел, Червоне належить до найдавніших поселень Поділля, а 

тому й сьогодні місцеві мешканці знаходять час від часу кам’яні знаряддя праці наших предків. Це 

свідчить про те, що селище існувало тут ще за часів кам'яного віку.

        М.Грушевський «Барське староство»:

«Грабовцы от м. Копайгорода в 7 верстах и от такой же ж.д. станции по Новоселецкой линии в 12 

верстах. Село рас положено на покатости, в местности здоровой, с суглинистой почвою. В  

исторических документах оно упоминаетсятв перечне сел. 1599г. и при нанадлежало  Ивану 

Грабовецкому, который получил его от Замойского. В последнее время Грабовцы составляли 

собственность Левицких. В настоящее время часть (500 дес.) принадлежит Андрею Ивановичу 

Вишневском, а часть (496 дес.) Марии Ивановне Прибыльской. Население состоит из крестьян- 

малоросов; между ними есть 25 д. мещан и 42 д. бувших одноверцев. Православных в приходе 

498 м. и 479 ж.; главное их занятие- земледелие. Приходская Свято- Покровская церков построєна в 

1728 г.; она деревянная, на каменном фундаменте, трехкупольная с отельною; іконостас- 

четырехярусный. Церковной земли: усад. 2 д. 2020 с., пах. и сен. с кустар. 48 д. 332с., а всего 45 д. 

2353 с. Прочие пост ройки сооружены в 1888- 1892 гг. Церк.- приход. Школа существует с 1863 г. и с 

этого же времени помещается в собственном не совсем удобном здании».

     Минали століття, змінювались історичні епохи. Значних змін зазнавало і Червоне. Було воно під 

владою Литви і Польщі, бачило турецьку неволю, сповна відчуло гніт російського панування.

        Кріпацтво, панщина, важка доля селянства- усе це викликало антифеодальну боротьбу, участь у 

якій брали селяни Червоного.  Кажуть, що його мешканці поповнювали Кармалюкові загони народних 

месників. З імям ватажка повязана легенда про Кармалюкову криницю, кришталеве джерело якої знаходиться 

поблизу цього села. В період боротьби Кармалюк начебто заховав скарби, які народні месники відбирали у багатіїв.

"Кармелюкова криниця. Легенда Поділля"

Відколи себе пам’ятаю, то завжди знав, що в лісі біля села є загадкова Кармелюкова криничка. Цікаво 

було знати і про самого Кармелюка. Коли підріс, любив довгими зимовими вечорами слухати дідусеві 

розповіді про село, людей, їхні долі. Одного разу дідусь розповів мені про народного месника, борця за 

волю Устима Кармелюка та його друзів. Нелегким це був період в історії. Не зміг стерпіти наруги над 

собою і людьми, підняв хлопців на боротьбу з панами. Існує думка, що в наших лісах і находився табір 

повстанців. І тут над невеличкою річечкою знайшли вони джерело, розчистили, обмурували.

А коли почалося за ними гоніння, то народні месники закопали в пагорбі неподалік численні скарби, 

награбовані в багачів. А криничка мала слугувати своєрідним знаком для повстанців, які розділилися на 

групи і пішли в різні сторони, втікаючи від переслідувань. Пройшли роки, загадкова криниця напуває 

перехожих прохолодною і смачною водою, а земля хранить в собі віковічні таємниці.

(Кармелюкова криничка. Записано у селі Червоне Барського району від Греська П. П. (1941 року 

народження) 2009 року.

       Пережило й село революційні події 1917 року, зазнало колективізацію і голодомор 33-го, відправляло 

своїх синів на бій з фашистами.  133 жителя с.Червоне покинули свої домівки назавжди, а сьогодні їхні імена 

викарбувано на сільському обеліску.

        Закінчилась війна і селяни взялись за відбудову. У 1949 році відкрили сільську бібліотеку. Хоча ще у 

1921 році тут праювала школа і хата читальня.

21 грудня 1949 року зявився новий заклад- сільська книгозбірня. Її фонд починався з 50 примірників, згодом 

становив 2,5 тисячі. Велику кількість книг придбав за власні кошти для бібліотеки Михайло Михайлович Яцков, 

який і відкрив сільську бібліотеку. Багато в поповненні літератури допомагали односельчани, які приносили в 

дарунок власні книги. У період з березня 1953 по кінець травня 1968 років Червонівський колгосп ім. Горького 

придбав для бібліотеки 1725 книг.

      Близько тридцяти років тут працювала Фрецюк Павліна Степанівна. Вона закінчила Тульчинське училище 

культури.  25.07.1984 року «за дjлголетний добросовестный труд от имени Президиума Верховного Совета СССР 

решением Винницкого обласного Совета народных депутатов награждена медалью «Ветеран труда».

      У 1957- збудували першу в районі електростанцію. У 50-х місцеве господарство було мільйонером- мало 

прибутки і з поля і з ферми, і з саду. На жаль, негативною виявилася стратегія укрупнення колгоспів, як це 

практикувалось впродовж 60-х років. Саме тоді Червоне увійшло до складу одного великого господарства і 

стало бригадним.

       1990 рік місцеві селяни вважають переломним. Колгосп очолив Микола Вовк і, здавалося б, 

безперспективне село отримало друге життя.

       Агрофірма «Колос» була одною з найпотужніших підприємств області. За роки його господарювання 

було повністю оновлено машинно- тракторний парк, збудовано склади для зерна та хімічних засобів, два гаражі, 

зведено 5 будинків для молодих спеціалістів, прокладено 6 кілометрів доріг з твердим покриттям, працювала своя 

пекарня, цех по виробництву сиру «Косичка», дитячий садочок «Берізка», школа, відділення зв’язку, відділення 

Ощадбаку, клуб та бібліотека.

Народна поетеса.

АНДРУХ НАТАЛЯ ІВАНІВНА - ( 5 грудня 1936 р – 11 липня 2006 р.).Народилась в с. Церівка Ново-Айдарського р-ну 

Донецької обл. в учительській сім'ї. Закінчила Могилів-Подільський технікум торгівлі. Освоювала цілинні землі в 

Казахстані. Згодом з сім'єю повернулася на Поділля. Працювала в буряківничій ланці колгоспу с. Червоне Барського 

р-ну. Автор збірки "Солов'ї на криниці" (1991).

           Але у 2010 році наступила криза… Закрили відділення зв’язку, відділення Ощадбанку, дитячий садочок. 

Громада бореться за школу, яку теж планують закрити.

           Агрофірму «Колос» визнали банкрутом і теж ліквідували.

Більше інформації тут:

http://foto-planeta.com/ua/np/33718/chervone.html,

http://1ua.com.ua/i74106208

                                                              



Автор невідомий, матеріал з інтернету:

12 грудня 2009 року мені вдалося відвідати с. Червоне, Барського району, Вінницької області.

Нажаль в гості добралися вже вночі, тому походити по селу і зробити фото не вдалося. Надіюся ще раз попасти в село вдень і десь влітку.

Як розказують місцеві жителі, селище Червоне раніше називалося Грабівці. Це тому, що в цих краях жили пани Грабовецькі. Звідси й назва походить.

В селі розказують легенду про те, що жінка пана Грабовецького розпорядилася закопати чотири обереги. Обереги були закопані по чотирьом сторонам горизонту саме там, де закінчувалося село. І це є пояснення тому, що в селі старожили не пам’ятають значних природних лих на своєму віку. Напевно дійсно обереги таки оберігають це Червоне від різних природних катаклізмів.

Сам панський маєток нажаль не лишився. Але залишилися дві величезні панські комори, які на сьогоднішній день переобладнанні під склади місцевого господарства. В цих коморах підлога так добротно зацементована, що не залишається жодних слідів від гусеничного трактора, який час від часу господарює в коморі. От так якісно колись робили підлогу в панських маєтках.

В селищі знаходиться початкова школа, а якій навчається 41 учень станом на грудень 2009 року. Також в селищі є будинок культури (клуб), де проводяться популярні дискотеки для молоді. Ще функціонує бібліотека та є популярний «генделик» з сауною. Місцеві жителі розказують, що приїздять відпочивати в «генделик» різні люди з навколишніх місць.

Також тут працює приватна Агрофірма «Колос». Агрофірма займається культивацією нових сортів різної продукції рослинництва. Ще поруч знаходиться три ставки. В ставках водиться різна риба. Отож любителям рибалки є де відпочити. А ще поруч є лісиста місцевість, так що любителям збирати гриби чи мисливцям також є де провести час із задоволенням.

В один із ставків вода тече із так званої «Кармелюкової кринички». Ходить легенда, що легендарний Кармелюк, коли проходив Подільським краєм, дуже сильно страждав від спраги. Багато джерел, які стрічалися на його шляху, не могли втамувати спрагу героя. І тільки попивши вдосталь води саме із кринички, яка знаходиться в сучасному селі Червоне, Барського району, Вінницької області, втамував свою спрагу. З тих пір вважається, що вода з «Кармелюкової кринички» є особлива.

Також ще із давніх-давен в селищі працює старий млин. Потрібно відзначити, що він залишився в доброму стані і працює по сьогоднішній день.

В Червоному функціонує також стара дерев’яна церква, яка знаходиться в доброму стані і є прикрасою селища…..

   

     

 

Меню сайту
Годинник
Пошук
Відео
Акваріум
.
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Пошук
Радіо
Відправити sms
.