Куркульська хатаХата Павла Білого. Сільський
куркуль-Корчун Микита, його дружина- Оляна.Мали 12 дітей:1.Текля 1905 р.н., померла у
2000 році., 2.Іван Корчун помер в полоні під час Ввв. 3.Федір, виїхав невідомо куди,
там одружився з Фаєю, мали 3-х синів. 4.Саша, помер в голодному 1932-33 рр. ще
дитиною. 5.Ганя-померла зовсім маленькою.Мала близько 2-х років від народження. За долю
інших дітей не знаю.Знаю тільки те, що багато дітей померли ще малими. Микиту
назвали куркулем тому, що мав землю у Березині, пару коней, корову, вівці,
свині і пасіку (дуплянки), а ще мав реманент для обробітку землі (плуг, борону
і т.п.).
Розкуркулили і вислали з села:Микиту в Маріуполь а дружину з сином у
Мурманськ.Більше в село вони не повернулися. Микита був сторожем і щоб доїхати
додому (в Червоне) пригодував і продав кабанця, гроші мали бути на дорогу.Однак
додому не доїхав, бо копайгородські бандити вбили його за гроші, так казали
люди з Копайгорода. Дружина Микити Олена в Мурманську бавила дітей хазяям, які були хорошими людьми і відносилися добре. Як
відправляли на заслання-вигнали Микиту і Оляну з хати на вулицю. Оляна сиділа
під плотом, не мала де переночувати.Моя бабка Текля (її дочка) пішла до голови
с/ради Анжієвського питати дозволу, щоб забрати
маму на нічліг до себе додому. На що почула відповідь: «Поріж свою маму
на ковбасу і з’їж, а до хати не бери, бо
тобі буде те, що і мамі». Бабка прийшла плачучи додому, де її чекав чоловік
Карпо.Сидів мовчки, безпорадний, не знаючи що робити.Коли смеркалося бабка
Текля занесла мамі їсти під пліт, щоб ніхто не бачив, а як зовсім поночіло, то
якась старенька бабуся забрала її до себе додому.На другий день відправили
Оляну в Копайгород (тодішній райцентр) а далі-на етап.Бабка навіть не встигла
принести спідню білизну, щоб можна було перевдягнутися.В село більше не
повернулася. Тільки був лист і фото, яке до цього часу зберігається в сімейному
альбомі. Хату, в
якій жив Корчун Микита та Оляна віддали передовій колгоспниці Мотрі Романівні.
В ній вона жила з своїм чоловіком Подолинним Павлом Терентійовичем до останніх
років свого життя (обоє вже померли.). А ця хата зараз стоїть пусткою, дивиться
на світ своїми сирітськими очима і потихеньку обсипається… Біля
хати бабуся посадила молоду яблуньку-мордочку.Дерево підросло і почало давати
плоди.Осінню на землю падали червонобокі пахучі яблука.Бабка підійшла до нього
і почала збирати.Назбирала цілих піввідра.Вийшов Павло Білий, висипав яблука на
землю і сказав: «Не твоє-не рушай». Бабуся заплакала: «Як, не моє?» але пішла додому…
|
Меню сайту
Годинник
Пошук
Відео
Акваріум
Пошук
Радіо
Відправити sms
.
|